Перейти до вмісту

Сторінка:Байки. Дарунок малим дітям (1864).djvu/26

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
Чуже добро.
 

 

Смерком, літнёю порою,
 Пливе, водою,
 Пес с ковбасою,
Котору в різника украв.
У річку кинувся він вплав,
Що-б хто ёго де не спіймав.
Пливе. Споглянув: а водою,
 Біля ёго, пес пливе
З довженною ковбасою —
 Аж до ёго запах йде.
 И все пливе, и з ним пливе,
 А ковбасу таки несе.
Рудько тут став собі гадати:
„Що-б вадило, окрім одноі
И другу ковбасу ще мати?
Той псисько тут, и начеб мені в злість,
 Ковбаси своій не ість,
 И тичить мені під сам ніс…“
 Хахап! з всій сили. — Що за біс?
 Собака все и з ним пливе,
 Лиш — ковбаси вже не несе.
 Твоя-ж ковбаса, Рудьку! де?
 У річці, сину! —
 Се тобі дурний наука!
 Чужого-б тобі не бажать,
 А своє, що мав, держать,
 То й неголодним спать би вклався,
 А так у дурнях ти остався.