Сторінка:Байки. Дарунок малим дітям (1864).djvu/34

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено


 Скала сміється,
 А вода все ллється,
 Несильно, помалу
 Кап — кап! на скалу.
Аж потом, колись —
Диво! — Подивись!
Вода водою,
А скала — з дірою:
Де капля спадала,
Там и діра стала.


Миш и Равлик.
 

 

З равлика миш насьміхалась:
„Ото, біда, де заховалась?
Та кинь мерзенну тоту буду!
Дивись на мене: живу всюду,
В яких будинках камянних!
И в мраморних, та золотих
Кімнатах.“
 Равлик іі каже:
— Геть від мене, плімя враже!
Живеш в палатах, та чужих
Мене хто вижене з моіх?
 Моя хата
 Небогата,
 Тісна и некрасна
 Та — власна! —