Цю сторінку схвалено
Скала сміється,
А вода все ллється,
Несильно, помалу
Кап — кап! на скалу.
Аж потом, колись —
Диво! — Подивись!
Вода водою,
А скала — з дірою:
Де капля спадала,
Там и діра стала.
Миш и Равлик.
З равлика миш насьміхалась:
„Ото, біда, де заховалась?
Та кинь мерзенну тоту буду!
Дивись на мене: живу всюду,
В яких будинках камянних!
И в мраморних, та золотих
Кімнатах.“
Равлик іі каже:
— Геть від мене, плімя враже!
Живеш в палатах, та чужих…
Мене хто вижене з моіх?
Моя хата
Небогата,
Тісна и некрасна
Та — власна! —
