Бджола і Мухи.
Хтось Мухам набрехав,
Що на чужині красче жити,
Що слід усім туди летіти,
Хто щастя тут не мав.
Наслухались дві Мухи того дива
(Про це найбільше чміль гудів):
„Тут — кажуть — доля нещаслива,
Дурний, хто досі не летів!
Покиньмо, кумо, Україну —
Нехай їй хрін!
Та помандруймо на чужину,
Аж до великих тих долин,
Де доля красчая вітає,
І може плаче, нас ждучи…
Зіми там, кажуть, небуває, —
Гуляй, безпешно живучи!“
Так одна Муха-цокотуха
Базікала з кумою в-двох.
Коли поглянуть на горох —
Сидить Бджола та мовчки й слуха.
— „Здоровенькі були!“
Обидві Мухи загули: