Сторінка:Байрон Д. Трагедії (1939).pdf/101

Каін.
Та тільки вдарив. Ворухнись лишень!
Отак… Гаразд!… Ти дихаєш! Дихни!
О боже, боже!

Авель
(ледве чутно).
 Хто про бога каже?

Каін.
Убивця твій.

Авель.
 Хай бог йому простить!
Утіш нещасну Зіллу, Каін. В неї
Один тепер є тільки брат.
Авель умирає.

Каін.
 А в мене
Нема! Хто в мене брата відібрав?
Розкриті очі. Отже, він не мертвий!
Смерть — наче сон, а сон закриє вії;
Він губи розтулив; то ж дише він;
А все ж не відчуваю… Серце!… Серце!…
Послухаю, чи 6'ється? Наче… Ні!
Це — марення, чи жити я вже став
Не тут, а в іншому і в гіршім світі?
Земля хитається… Це що?… Волога…

(Прикладає руку до лоба, потім дивиться на неї).

А все ж це не роса! Це кров… Моя…
Та брата мого кров; і я пролив!
То що ж мені робити ще в житті,
Коли життя забрав я в плоті рідної?
Та він не вмер! Хіба мовчанка — смерть?
Ні, він прокинеться. Я почекаю.
Життя — міцне, його не можна враз
Урвати! Він щось мовив після вдару…
Що я скажу йому?… Мій брате!… Ні,
Не відповість на це ім'я, брат брата
Так не вражає. О, єдине слово,

98