Сторінка:Байрон Д. Трагедії (1939).pdf/26

Каін.
Нема про що просити.

Адам.
 Дякуй!

Каін.
 Ні.

Адам.
Та ти живеш?

Каін.
 Та я помру?

Єва.
 О горе!
Впадуть плоди заказаного древа.

Адам.
І знову нам зібрати їх. О боже,
Чом посадив ти дерево знання?

Каін.
Чом з дерева життя плоди не рвали?
Могли б ви зневажати бога.

Адам.
 Сине,
Не богохульствуй: змій так мовив.

Каін.
 Що ж?
Змій правду мовив: дерево знання
Було; і дерево життя було;
Знання — добро й життя — добро; то як
Вони обидва можуть стати злом?

Єва.
Мій хлопче! Так і я казала, грішна,
Перед твоїм народженням. Нехай
Свою біду в твоїй я не побачу.
Спокутувала я. То хай тепер

23