Сторінка:Байрон Д. Трагедії (1939).pdf/30

Якесь природжене бажання жити,
Інстинкт огидний, хоч непереборний,
Ненавиджу його, як зневажаю
Себе, та неспроможний подолати.
Отак живу. Якби не жити зовсім!

Люцифер.
Живеш і мусиш вічно жити. Бо
Земля — твоє вкриття, а не буття.
Їй прийде край, але лишишся ти
Не меншим, ніж тепер.

Каін.
 Не меншим? Чом
Не більшим?

Люцифер.
 Може, будеш рівний нам.

Каін.
А ви?

Люцифер.
 Безсмертні ми.

Каін.
 А ви щасливі?

Люцифер.
Ми владні.

Каін.
 Ви щасливі?

Люцифер.
 Ні. А ти?

Каін.
Хіба не бачиш сам?

Люцифер.
 Нікчемна глино!
І ти вдаєш нещасного! І ти!

27