Сторінка:Байрон Д. Трагедії (1939).pdf/49

Люцифер.
 Знак
Незримого — чудовіший всього,
Що бачимо, а та ясна зоря —
Водій усіх небесних сил.

Ада.
 Наш батько
Казав, що бачив він самого бога,
Який створив його та нашу матір.

Люцифер.
Ти бачила?

Ада.
 В ділах.

Люцифер.
 Та не в бутті?

Ада.
Ні. Тільки батько мій — то божий образ;
А ангели його — твоя подоба —
Вони ясніші, хоч не так прекрасні,
Не так могутні; наче тихий день,
Мов сяйво, дивляться на нас вони.
А ти — як ніч, де довгі білі хмари
Далеку багряницю прорізають;
Виблискують там незліченні зорі
В глибинах незбагненного склепіння,
Немов сонця: прекрасні, незліченні
Та ніжні, не сліпучі та принадні,
І сльози викликають, як і ти.
Нещасний ти? Не знещасливлюй нас.
І плакатиму я за тебе.

Люцифер.
 Сльози!
Чи знаєш ти? Проллються океани!…

Ада.
Їх я проллю?

46