Перейти до вмісту

Сторінка:Байрон Д. Трагедії (1939).pdf/51

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана
Ада.
 Він справді прийде за годину?

Люцифер.
Так. Не підвладні ми часу́. Ми в силі
В одну годину зосередить вічність
Або на вічність розтягти годину;
Ми дишемо не розмірами смертних…
Та цього не збагнеш. Ходімо, Каін.

Ада.
Він вернеться?

Люцифер.
 Так, жінко. Він один
Із смертних (він і перший і останній,
Крім одного) назад до тебе прийде,
Щоб заселити той мовчазний світ,
Як цей; там місця забагато й поки
Замало пожильців.

Ада.
 Де ти живеш?

Люцифер.
У просторі. Де жив би я? Де є
Твій бог чи боги — там я: з ним усе
Я поділив: Життя і Смерть… і Час
І Вічність… небо й землю… навіть те,
Що — не земля й не небо, але повне
Тими, хто жив чи житиме в обох —
Така моя держава! Поділив я
Його, і в царстві не його паную.
Коли б я не такий був, то чи міг би
Стояти тут? Бач — ангели його
Довкола.

Ада.
 І вони були поблизу,
Коли Змій зводив матір.

48