Сторінка:Байрон Д. Трагедії (1939).pdf/63

СЦЕНА II

Царство тіней.
Виходять Люцифер і Каін.

Каін.
Німі, величні ці світи похмурі!
Багато їх, населені щільніше,
Ніж неосяжні сяючі планети,
Які в височині пливли так рясно,
І я гадав — то жителі яскраві
Небес якихось незбагненних нам,
А не самі залюднені місця.
Але, наближаючись, помічав:
Вони зростають у виразні маси
Матерії, що для життя придатна,
Та не жива сама. А тут усе
Примарно, повно смерку, промовляє,
Про день минулий.

Люцифер.
 Це держава Смерті.
Хотів би стрінутися з нею?

Каін.
 Поки
Не взнаю, що вона, не відповім.
Коли ж мій батько правду промовляв
У довгих проповідях, то вона…
О боже! Страшно змислити! Прокляття
Тому, хто вигадав Життя для Смерті!
Прокляття купі темного життя,
Яке життя свого не вборонило
І жертвувати змушене життям
Невинних навіть!

Люцифер.
 Проклинаєш батька?

Каін.
Він не прокляв мене, на світ привівши?
Він не прокляв мене раніш, зухвало
Зірвавши плід заказаний?

60