Сторінка:Байрон Д. Трагедії (1939).pdf/80

Каін.
 Не часто.

Люцифер.
Та досить, щоб узнати їх любов
До брата. Бо його приємні жертви.

Каін.
Хай буде так! нащо розмова ця?

Люцифер.
Бо думав ти раніш про це.

Каін.
 Коли
Я й думав, чом будити думку…
 (Зупинається від хвилювання).
 Дух!
В твоєму світі ми; мого не згадуй.
Відкрив мені ти дива: показав
Пре-адамітів, що жили, могутні,
На тій землі, якої наша — скалок;
Відкрив мір'яди зоряних світів,
Де наш — супутник тьмяний і далекий
В безмежності життя; відкрив мені
Тіні того буття з ім'ям страшним,
Яке приніс нам батько, — Смерть; відкрив
Багато, а не все: вкажи мені,
Єгова де живе, де Рай його…
Де твій?

Люцифер.
 Тут, і повсюди.

Каін.
 Але ви
Свою оселю маєте, як всі:
У праха є земля, в тих — інший світ,
У всіх, що тлінно дишуть, є своя
Стихія; в тих, що вже давно не дишуть

77