Сторінка:Байрон Д. Трагедії (1939).pdf/89

Каін.
 Єгові досить
Зробити з нас нікчемність отаку;
Він прахові польстить принадним блиском
Едема і безсмертя, і поверне
Його до праху знов… За що?

Ада.
 Ти знаєш —
Хоча б за гріх батьків.

Каін.
 Чим винні ми?
Вони грішили — хай вони помруть.

Ада.
Не добре ти сказав, і думка ця —
Від того духа, не від тебе. Я
Охоче вмерла б, щоб жити їм!

Каін.
Сказав би так… Якби єдина жертва
Наситила неситого життям,
Якби ніколи сонне це маля
Не знало смерті та людських турбот
І не лишало б їх синам своїм.

Ада.
Хто знає, може прийде день покути
І рід врятує наш?

Каін.
 Офірувавши
Невинного за грішних? Це — покута?
Адже, безгрішні ми. Що ми зробили?
Чому ми стали жертвами за те,
Що вчинено до нас, ждемо покути
За таємничий, безіменний гріх?
Хіба це гріх такий — знання шукати?

Ада.
Ти, Каіне, грішиш: твої слова —
Хула.

86