Сторінка:Байрон Д. Трагедії (1939).pdf/96

Авель.
 Ось глянь —
Ягнята перші стад, їх лій — смиренний
Дарунок пастуха.

Каін.
 Не маю стад;
Я землероб, і дати мушу те,
Що за труди дає мені земля:
Її плоди.
(Збирає плоди).
 Глянь — квітнуть, вистигають.

(Обидва прикрашають свої алтарі і запалюють вогонь на них).

}}

Авель.
Мій брате, старший ти, а тому перший
Молися, дякуй, жертвуй.

Каін.
 Ні, — мені
Незвично це. Ти починай, а там
І я… коли зумію це.

Авель
(стає, навколішки).
 О, боже,
Ти сотворив нас, надихнув життя
У ніздрі нам, ти нас благословив
І пожалів, хоч батька гріх страшний
Згубив би всіх його дітей, але
Ти, справедливий, в милості знайшов
Свою відраду, і подарував
Прощення, рівне раю, проти наших
Великих злочинів. Господь єдиний
Добра і слави, вічності і світла!
Без тебе все було би злом; з тобою
Ніщо не схибить, бо твоя мета —
Всевладна, всеблага; хоч незбагненна,
Та непорушна воля є твоя!

93