виконував доручення у торговців рідкощами з бульвару Бомарше та в мідників з вулиці Ляп, є нормальна історія багатьох торговців рідкощами. Євреї, нормандці, овернці та савойці, ці чотири порідки людей, мають однакові інстинкти, і багатіють вони однаковими способами. Нічого не витрачати, не впускати дрібних заробітків, складати відсотки й прибутки — оце їхня хартія. І хартія ця правдива.
Тепер Ремонанк знову зайшов у стосунки з колишнім хазяїном своїм Монстролем та з найбільшими купцями й нишпорив (технічне слово) по передмістях Парижа, що, як відомо, має сорок льє в радіюсі. Після чотирнадцятилітньої торгівлі він мав шістдесят тисяч франків грішми й добре впоряджену крамницю. На Нормандській вулиці, якої він держався через дешевизну помешкання, сторонніх покупців у нього не було, а весь крам свій він перепродував купцям, задовольняючись скромним заробітком. Одну мрію він голубив — бажав оселитися на бульварах; хотів зробитися багатим торговцем рідкощами й мати справу безпосередньо з аматорами. Купець із нього був би грізний. Обличчя йому вкривав порохнявий тинк від залізних ощурок, зліплених потом, бо він усе робив сам, — а від цього обличчя його було ще непроникливіше, бо звичка до фізичної праці й так обдарувала його стоїчним спокоєм старих салдатів 1799 року. З постави Ремонанк був куций і худий, а в маленьких очах його, як у свиней поставлених, в холодно-синіх оболонках їх, світилась зосереджена жадоба, облуда й хитрощі євреїв без їхньої вдаваної лагідности, підбитої глибокою зневагою до християн.
Відносини між Сібо та Ремонанками були, як між добродіями та завдяченими. Пані Сібо була певна крайнього убозтва овернців і продавала їм за абищо рештки од обідів Шмуке та Сібо. Ремонанк платив за фунт черствого хліба й сухарів два сантими з половиною, півтора сантими за миску картоплі й т. ін. Хитрий Ремонанк ніколи не провадив справи від себе. Він завжди був тільки представником Моністроля й прикидався жертвою багатих купців; тож подружжя Сібо щиро жаліло Ремонанків. Овернець за одинадцять років
