про тіяру. Це божевілля! Пан Вітель, мировий суддя, що перед ним Фрезьє виступав за оборонця, був шістдесят-дев'яти-літній хворовитий дід, що все у відставку податися збирався, і Фрезьє говорив Пуленові про цю посаду так, як Пулен йому про багату спадкоємницю, з котрою він одружиться, врятувавши їй життя. Люди й не уявляють, якою жадобою оточені посади в Парижі. Жити в Парижі — це загальне бажання. Тільки но звільниться якась тютюнова чи марочна крамничка, а вже сотня жінок устають, як одна душа, й ставлять на ноги всіх своїх приятелів, щоб ту крамничку здобути. Можливе звільнення одної з двадцять чотирьох податкових дільниць у Парижі здіймає цілу бурю честолюбства в палаті депутатів. Ці посади даються в раді, призначення є державна справа. Платня паризького мирового судді становить коло шести тисяч франків. Контора цього суду дає сто тисяч франків. Це одна з найзавидніших посад судового урядництва. Фрезьє, мировий суддя, приятель головного лікаря, дружився з багатою й дружив доктора Пулена; вони подавали одне одному руку. Ніч прокотилась олив'яним котком над думками колишнього мантського повіреного, і зійшов грізний плян, плян пишний, багатий на жниво й на інтриги. Сібо була робочим знаряддям цієї драми. Тим то бунт цього знаряддя мусів бути придушений — він не був передбачений, але колишній повірений оце зараз кинув собі під ноги зухвалу дверницю, розгорнувши всі сили своєї отруйної натури.
— Ну заспокойтесь, добродійко Сібо, — мовив він, беручи її за руку.
Рука ця, холодна, як зміїна шкура, справила на дверницю жахливе вражіння, що подіяло мов фізична реакція й припинило її хвилювання; вона подумала, що до жаби Астарота в пані Фонтен не так небезпечно доторкнутись, як до цього келеха з отрутою в червоній перуці та з скрипучим голосом.
— Не подумайте, що я вас даремно лякаю, — провадив Фрезьє, постерігши новий гидливий рух у Сібо. — Справи, що створюють пані президентовій жахливу репутацію, кожному в суді відомі, кого хочете про них
