Президент де-Марвіль жив на Ганноверській вулиці в будинкові, що купила його дружина тому десять років по смерті своїх батьків, пана та панії Тіріон, які залишили їй коло ста п'ятдесяти тисяч франків заощаджень. Будинок цей із вулиці дуже похмурий, бо чолом виходить на північ, зате соняшний із подвір'я, що кінчається гарненьким садком. Суддя займає увесь перший поверх, де за Люї XV жив один із наймогутніших фінансистів того часу. Другий поверх наймає багата й стара дама, тож житло це виглядає спокійно та поважно, як і личить судовому станові. Рештки чудового маєтку де-Марвіль, що на придбання їх суддя поклав свої заощадження й материзну, складалися з замку, пишної споруди, що трапляються ще в Нормандії, та доброї ферми в дванадцять тисяч франків. Замок оточений парком площиною сто гектарів. Ця, принцівська тепер розкіш, коштує президентові тисячу екю, так що маєток дає лишень дев'ять тисяч „на бочку“, як говориться. Ці дев'ять тисяч франків разом із платнею давали тоді президентові коло двадцяти тисяч франків прибутку — так ніби й досить, надто коли він сподівався дістати ще й половину спадщини по батькові, бо був у нього одинак від першого шлюбу; але через паризьке життя та й потреби їхнього становища подружжя де-Марвіль мусіли витрачати майже всі свої прибутки. 1834 року вони потрапили навіть у скруту.
Цей опис пояснює, чому панна де-Марвіль, двадцятьтри річна дівчина, ще й досі не віддалася, не зважаючи
