з дверницькою з'явився новий елемент обопільної приязні. Шмуке вложив із панією Сібо угоду, що задовольнила його лінощі та бажання без ніякого клопоту жити. За тридцять су денно чи сорок п'ять франків місячно пані Сібо взялася давати Шмуке сніданок та обід. Визнавши приятелів сніданок за вельми путящий, Понс теж склав угоду на сніданок за вісімнадцять франків. Завдяки цій системі постачання, що додала в прибуток дверницької коло дев'яносто франків на місяць, обидва пожильці зробилися істотами недоторкними, янголами, херувимами, богами. Річ дуже непевна, чи королеві французів, який усі права на це має, прислужують так, як прислужували тоді двом клацунам. Молоко завжди виходило їм із кошика нерозведене, вони задурно читали газети другого й четвертого поверхів, де пожильці вставали пізно, та в разі потреби їм можна було й сказати, що газет ще не одержано. Помешкання, одежу й сходи пані Сібо тримала у флямандській чистоті. Шмуке тішився щастям, якого ніколи не сподівався: пані Сібо робила йому життя легким; він давав коло шести франків на місяць за білизну, яку вона й прала й латала. На тютюн він витрачав п'ятнадцять франків щомісяця. Ці три видатки виносили разом щомісяця шістдесят шість франків, а помножені на дванадцять, давали сімсот дев'яносто два франка. Додайте сюди двісті двадцять франків на помешкання й додатки, матимете тисячу дванадцять франків. Сібо одягав Шмуке пересічно за сто п'ятдесят франків. Отже, цей глибокий філософ жив на тисячу двісті франків у рік. Скільки то людей у Европі, що тільки й думають, як би в Парижі пожити, будуть приємно здивовані, що в ньому можна бути щасливим за тисячу двісті франків ренти, на Нормандській вулиці, в Маре, під опікою, якоїсь панії Сібо!
Панію Сібо аж приголомшило, коли старий Понс вернувся додому о п'ятій. Такого не тільки що ніколи не бувало, а ще й „добродій“ її саму навіть не примітив, і до неї не привітався.
— Ну, Сібо, — сказала вона чоловікові, — добродій Понс або забагатів, або ж збожеволів!
— Та й мені так здається, — відказав Сібо, з дива впустивши рукав фрака, який лагодив.
