помста, коли вкупі полюють, ніколи без здобичи не лишаються. Гортензія чекає мене взавтра, у неї скрута. Венцеслав за тисячу франків поцілує тебе тисячу разів.
Від Валерії Гюло пішов униз аж до швайцарської і зненацька з'явився до пані Олів'є.
— Пані Олів'є?..
Почувши це владне запитання та побачивши рух, що барон до нього додав, пані Олів'є вийшла з швайцарської і пішла за бароном аж на подвір'я.
— Ви знаєте, що, коли треба буде полегшити долю вашого сина, то зробити це можу тільки я; тільки завдяки мені він має вже посаду третього клерка в нотаря й кінчає правничий факультет.
— Атож, пане барон; і ви, пане барон, цілком будьте певні нашої вдячности. Нема того дня, щоб я не молилася за ваше, пане барон, щастя…
— Менше слів, добродійко, — сказав Гюло, — потрібні докази…
— Що треба зробити? — спитала пані Олів'є.
— Ввечері сюди приїхав чоловік у екіпажі — ви його знаєте?
Пані Олів'є дуже добре пізнала Монтеса, — як-же було їй забути його? На вулиці Дуаєне Монтес бгав їй у руку сто су що-разу, коли трохи зарано виходив уранці з дому. Коли-б барон вдався до пана Олів'є, то може всього й дізнався-б. Але Олів'є спав. В нижчих класах жінка не тільки вища за чоловіка, а й майже завжди ним орудує. Пані Олів'є давно вже визначила свою позицію на той випадок, якщо трапиться сутичка між її добродіями, і пані Марнеф, на її думку, була з цих двох сил міцніша.
— Якби-то я його знала!.. — відповіла вона. — Ні. Їй богу, ні, ніколи й не бачила його!..
— Як! Хіба кузен пані Марнеф ніколи не навідувався до неї, коли вона жила на вулиці Дуаєне?
— Ах, це її кузен!.. — скрикнула пані Олів'є. — Може це він і прийшов, тільки я не впізнала його.
