потомили своїх гнобителів своїм пручанням, відновивши таким чином у дев'ятнадцятому столітті історію перших християн. Додайте десять відсотків англійської потайливости до польської вдачі, такої щирої та одвертої, — і відважний білий орел сьогодні-ж запанує скрізь, де пробивається орел двуголовий. Певна частка макіявелізму перешкодила Польщі врятувати Австрію, що її виснажила, та поділитися самій підчас першого розділу. На хрестинах Польщі фея Карабос, яку забули покликати генії, що дарували цю чарівну націю, прийшла, мабуть, і сказала: „Май усі щедроти від моїх сестер, але ти ніколи не знатимеш, чого ти хочеш!“ Якби поляки перемогли в героїчному двобої з Росією, то билися-б тепер про-між себе, як колись у своїх соймах, щоб не допустити одне одному вийти в королі. Тільки тоді врятується ця нація, складена суспіль із сангвінічних сміляків, коли їй стане розуму знайти в своїх глибинах Луї IX та підкоритися його владі й династії. Що Польща була в політиці, тим поляки здебільшого бувають в особистому житті; зокрема, коли спіткає їх лихо. Тому Венцеслава Стейнбока, який три роки божествив свою дружину й знав, що для неї він — бог, так уразила неуважність пані Марнеф, що він поставив сам собі завданням чести на якусь увагу здобутись. Порівнявши Валерію до своєї дружини, він віддав перевагу першій. Гортензія була прекрасним м'ясом, як казала Валерія Лісбеті, а в пані Марнеф форма була оживлена духом і збудністю пороку. Відданість Гортензії була почуттям, що чоловікові, здається, належала; свідомість незмірної цінности абсолютної любови хутко втрачається так само, як і боржник через якийсь час починає собі уявляти, що позичені гроші становлять уже його власність. Ця висока вірність обертається в щось ніби щоденний хліб, і невірність тоді вабить, як ласощі. Жінка зневажлива, зокрема жінка небезпечна, роз'ятрює цікавість так само, як солодощі присмачують страву. Зневага, що Валерія
