золото, так як ми закохуємось у жінку, не спроможен зробити таке чудо! Королівський Бюджет, хоч який він королівський, а й сам Королівський Бюджет попросить вас прийти завтра. Всі хочуть на грошах заробити й спекулюють ними, як тільки можна. Ви помиляєтесь, любий янголе, коли думаєте, що керує в нас король Луї Філіп, а він на цьому не помиляється. Він знає, як і всі ми, що над Хартією є свята, шановна, поважна, ласкава, чарівна, прекрасна, благородна, молода, всемогутня монета сто су! От, мій прекрасний янголе, гроші вимагають відсотків, вони тільки за відсотки й дбають! Єврейський боже, ти забрав їх з собою! — сказав великий Расін. Словом, вічна притча про золотого тельця!.. За Мойсея ажіотаж буяв у пустині! Ми вернулись до біблійних часів! Золотий телець — це перша з відомих бухгалтерських книг, — провадив він. — Ви за вулицею Плюме світу не бачите, моя Аделіно! Єгиптяни були винні євреям величезні гроші, їм не народ божий був потрібний, а капітал. — Він глянув на баронесу, мов казав: — „А дотепний-же я!“ — Ви не знаєте, як люблять усі громадяни свої Святі Скарби? — мовив він після цієї павзи. — Вибачте. Вислухайте мене гаразд. Зрозумійте мою думку. Вам треба двісті тисяч франків!.. Ніхто не може їх дати, не порушивши зроблених вкладок. Полічіть!.. Щоб мати двісті тисяч живих грошей, треба продати коло сьоми тисяч трьохвідсоткової ренти. Ну, так гроші ви змогли-б мати тільки через два дні. Оце найкращий шлях. Щоб умовити когось випустити з рук багатство, — бо-ж багато для кого двісті тисяч франків становить усе багатство, — треба ще сказати йому, де все це піде, з якої причини…
— Справа, мій добрий і любий Кревелю, йде про життя двох людей, що з них один від туги помре, а другий себе стратить! Нарешті й про мене справа йде, бо я збожеволію. Хіба я вже трохи не божевільна?
