готель[1] примітивної форми, що стояв у глибині садиби, зменшеної наполовину.
З самої манери, як капітан прийняв послуги візника, сходячи з „мілорда“, знати було п'ятдесятлітнього. Де-які рухи своєю одвертою важкотою мають нескромність метричного свідоцтва. Капітан знову надів на праву руку жовту рукавицю і, не питаючись у швайцара, попростував до ґанку першого поверху з таким виглядом, мов казав: „Це моє“. Паризькі дверники на око вправні, вони ніколи не спиняють людей з орденами, в синій одежі, важких на ходу, — словом, багачів пізнають відразу.
Весь цей перший поверх займав пан барон Гюло д'Ерві, комісар-розпорядник за Республіки, колишній генерал-інтендант армії, а в той час — директор одного з найважливіших відділів військового міністерства, державний радник, кавалер великого офіцерського ордену Почесного Легіону і т. ин., і т. ин.
Цей барон Гюло сам назвався „д'Ерві“ від назви своєї батьківщини, щоб відзначитись від свого брата, славетного генерала Гюло, гренадерського полковника в імператорській гвардії, якого імператор наділив титулом графа Форцгеймського після кампанії 1809 року. Старший брат, граф, що мусів піклуватись про молодшого, примістив його з батьківської обережности до військового уряду, де, завдяки їхнім подвійним послугам, барон спобіг і заробив Наполеонової ласки. З 1807 року барон був головним інтендантом війська в Еспанії.
Подзвонивши, буржуазний капітан через велику силу впорядкував свою одежу, що позакочувалась і ззаду, і спереду під натиском грушовидового черева. Видима річ, ліврейний лакей зразу-ж його постеріг, і цей важливий та ставний чоловік пішов за слугою, що оповістив, відчинивши до вітальні двері:
„Пан Кревель!“
- ↑ Готель вжито в розумінні: опрічний будинок.
