Горіо, скнара Гранде, «ідеальний» комерсант Цезар Біротто́, провінціальний друкар Сешар-батько й чимало інших. Отже довільно буде спинитися на цім творі, як і на «Історії тринадцятьох» та «Графині де-Ланже», що їх обминається в усіх вищезгаданих статтях про Бальзака, через традиційну тенденцію вивчати виключно «генеральні твори, а втім ці шедеври, їх спрямованість стають ясніші від обізнання з так званими «другорядними», де соціальна тенденція Бальзакової творчості визначається часом виразніше.
Жанр історичного роману посідає напередодні Липневої революції значне місце у французькій літературі, виконуючи певну соціально-політичну функцію, пов'язуючи історію з сучасністю, класову боротьбу в минулому з її сучасним етапом, коли реставровані феодали прагнуть повернути назад колесо буржуазної революції. Ідеолог аристократії А. де-Віньї виступає проти революції в романі «Стелло» (Stello), де Робесп'єра й Сен-Жюста подано, як моральних потвор. У романі «Сен-Марс» автор поетизує ватажка феодального дворянства доби Луі XIII, коли «абсолютизм» провадить боротьбу проти «сеньйорів», орієнтуючись на висхідну буржуазію — «третій стан». Героїзоване минуле феодального дворянства має бути за гасло його нащадкам у змаганні з сучасною буржуазією, що виступає проти «крайнощів» революції 1789 р., проти якобінства, але не хоче поступитися й своїми завоюваннями. Звідси культ Наполеона, як чинника «прогресу». Дуже влучно це сформулював Беранже, сказавши: «Франція потребувала міцної влади, що рятувала б її від якобінців і від Бурбонів, — від непевності й анархії». Образ Наполеона набуває такого освітлення й у «Шуанах», де подається епізод з історії контрреволюційного повстання у Бретані за часів Директорії. Сюжетна схема роману базується на змаганні республіканського загону на чолі із старим вояком Гюло і темною селянською масою — «шуанами» на чолі з аристократом-емігрантом Монтораном.
Історичний мотив сплітається з трафаретно-любовним — коханням Монторана й пані де-Вермей, таємного агента республіканської поліції, аристократки походженням. Тему роману обрано, очевидно, не випадково, вона співзвучна політичному моментові. Це ж ті 1828–9 роки, коли уряд Шарля X стає на шлях відвертої реакції, коли реставровані маркізи Монторани даремно намагаються спинити колесо історичного процесу, прискорюючи неминучу буржуазно-демократичну революцію. На чиїм же боці політичні симпатії автора роману? Бальзак уникає в цім романі персональних міркувань щодо історичних подій, а проте його образи досить красномовні. Ніякою мірою він не поетизує шуанів, не вихваляє їх, як це робить щодо Вандеї ранній В. Гюго.
Бальзак пише про «шуанерію», як «грабіжництво, розбій», про «ганебний» її характер. Витонченого маркіза Монторана подано не