дійшов до вух душогубця. Не зважаючи на свій гострий слух, він стояв, мов прип'ятий до стінки, нерухомий, ніби десь глибоко замислений. Коло світла від ліхтаря невиразно освітлювало його, і в цій смузі світлотіні він скидався на ті темні статуї вершників, що їх завжди ставлять у кутку чорних могил під готичною каплицею. Краплі холодного поту блищали на його жовтому й широкому чолі. Неймовірна відвага світилася на цьому міцно стиснутому обличчі. Його вогненні, втуплені, сухі очі, здавалось, споглядали якусь битву в темряві перед себе. Бунтівничі думки швидко пробігали цим обличчям, якого твердий і певний вираз виявляв високу душу. Його тіло, його поза й постать відповідали його дикому духові. Чоловік цей був сама сила й сама могутність, і дивився він у темряву, як на зримий образ свого майбутнього. Звикнувши бачити енергійні обличчя велетнів, що оточували Наполеона, і захопившись моральною цікавістю, генерал не звернув уваги на фізичні якості цього незвичайного чоловіка, але Елен, підпадаючи, як і всі жінки, зовнішнім вражінням, була геть здивована сумішшю світла й тіней, величі й пристрасті, тим поетичним хаосом, що надавав невідомому подібності до Люціфера, коли той підводився після свого падіння. Раптом буря, що бушувала на цьому обличчі, вщухла немов від чарів, і невимовна владність, що її суттю і проявом той чужинець, може й несвідомо, був, розлилась навколо нього, як всеосяжна хвиля. Думки потоком стекли з його чола, коли риси його набрали природних форм. Зачарована — чи то дивністю цього видовища, чи може таємницею, яку вона викрила, дівчина замилувалась на це лагідне й цікаве обличчя. Якийсь час вона стояла в заворожливій тиші, опанована хвилюванням, невідомим досі її молодій душі, Але відразу, — чи то Елен мимоволі скрикнула або зворухнулась, чи може вбійник, вертаючись із світу ідеального в реальний світ, почув тут не своє тільки дихання, — він повернув голову до дочки свого господаря й невиразно побачив у темряві чудове лице й величаву постать створіння, яке здалось йому, певне, ангелом, бож було воно нерухоме й неокреслене, як привид.
163
