— То чи не мушу я сказати йому, щоб він тут не їздив?
— А чи не дасть це йому приводу гадати, що він небезпечний? Та й потім, хіба ви можете заборонити людині їздити там, де їй до вподоби? Завтра ми їсти в цій залі не будемо, і молодий дворянин, не побачивши нас, припинить своє кохання крізь вікно. Ось як, серденько, поводиться жінка, що знається на світських звичаях.
Але нещастя Жюлі мусіло бути цілковитим. Тількищо ці дві жінки підвелися зза столу, як раптом прибув Вікторів лакей. Він щодуху прискакав усякими путівцями з Буржа й привіз графині листа від чоловіка. Віктор, що покинув імператора, сповіщав дружину про падіння імператорського режиму, про здобуття Парижу й про ентузіазм, з яким уся Франція оклика̀ла Бурбонів, але, не знаючи як добитися до Тура, Віктор просив її якнайшвидше приїхати в Орлеан, куди й він сподівавсь потрапити з перепусткою для неї. Його лакей, старий солдат, мусів супроводити Жюлі від Тура до Орлеана, між якими дорога, вважав Віктор, ще вільна.
— Не можна гаяти й хвилини, пані, — сказав лакей. — Прусаки, австрійці й англійці мають з'єднатися в Блуа або в Орлеані…
За кілька годин молода жінка була готова й виїхала в старій дорожній кареті, яку дала їй тітка.
— Чому б вам не поїхати з нами до Парижу? — сказала вона, цілуючи маркізу. — Тепер, коли відновлено Бурбонів, ви знайшли б там…
— І без цього несподіваного повороту я приїхала б, моя ясочко, бо мої поради надто потрібні вам обом: і Вікторові, і вам. Зараз почну збиратися, щоб навістити вас.
Жюлі поїхала в супроводі своєї покоївки та старого солдата, що скакав поруч карети, пильнуючи безпеки своєї господині. Вночі, коли доїхали до поштової станції перед Блуа, Жюлі, стурбована тим, що від самого Амбуаза, як вона чула, за ними позаду їхала якась карета, визирнула з дверцят, щоб побачити, хто ж то були її подорожні. При місяці вона пізнала Артура, що стояв кроків за три від неї, утопивши очі в її карету. Їхні погляди зустрілись.
64
