Перейти до вмісту

Сторінка:Бальзак. Тридцятилітня жінка (1934).djvu/63

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

чоловіка, який, звільнившись від присяги на вірність імператорові, був дуже ласкаво прийнятий у брата Луі XVIII, графа д'Артуа, призначеного на генерал-лейтенанта королівства. Віктор мав у лейб-гвардії високу посаду, що давала йому чин генерала. Проте серед усіх свят, якими ознаймувався поворот Бурбонів, бідну Жюлі спіткало велике горе, що вплинуло на все її життя — вона втратила маркізу Лістомер-Ландонську. Стара дама померла від радості й подагри, що вдарила їй у серце, коли вона знову побачила в Турі герцога Ангулемського. Отже, померла людина, якій роки давали право просвітити Віктора, та єдина, що своїми порадами могла встановити кращу згоду поміж чоловіком і жінкою. Жюлі відчула все значення цієї втрати. Між нею й чоловіком була тільки вона сама. Але, молода й боязка, вона спочатку воліла краще страждати, ніж скаржитись. Через саму досконалість своєї вдачі вона не могла зважитись уникати своїх обов'язків або дошукуватись причини своїх болів, бо припинити їх була річ надто делікатна: Жюлі побоялася б образити свою дівочу чесноту.

Кілька слів про долю пана д'Еглемона за Реставрації.

Хіба мало буває людей, чия глибока нікчемність невідома, здебільшого, тим, хто їх знає? Високий чин, родовитість, важливі посади, певний глянс чемності, велика обережність у поводженні й сила достатку стають їм мов за охоронців, що не дають критиці дістатися до їхньої внутрішньої суті. Ці люди подібні до королів, що їх справжній зріст, вдачу й звичаї ніколи не можна ні добре знати, ні справедливо оцінити, бо бачиш їх надто здалека або надто зблизька. Такі люди з штучною гідністю замість говорити самим, запитують інших, замість виступати самим, уміють висувати інших на сцену, до того ж надзвичайно спритно смикають кожного за ниточку його пристрастей та інтересів і отак граються людьми, справді багато вищими від себе, роблять з них маріонеток і вважають їх за дрібних, бо принижують їх до власного рівня. Їхня перемога — це природна перемога вбогої, але сталої думки над мінливістю великих думок. Отож, щоб судити про ці порожні голови й зважити їхню від'ємну вартість, спостерігач мусить мати як не

66