екю. Ми поснідали втрьох. Коли я купив новий капелюш і заплатив за шістдесят карток на обід по тридцять су та віддав борги, то в мене зосталось не більше, як тридцять франків; але всі життьові перешкоди зникли на кілька день. Коли б я послухав Растіньяка та щиро засвоїв англійську систему, то в мене були б цілі скарби. Він неодмінно хотів знайти мені кредит та зробити позики, кажучи, що позики підтримують кредит. На його думку, майбутнє — найзначніший й найпевніший капітал у всім світі. Також оплачуючи мої борги майбутніми можливостями, він дав мої замовлення своєму кравцеві, артистові, що розумів молодика й не мусив турбувати його аж до самого весілля. З цього дня я попрощався з манастирським трудовим життям, що тяглося три роки. Я вчащав до Федори, де змагався своєю зовнішністю із зухвалими франтами та гарними хлопцями, які там бували. Думаючи, що назавжди втік уже од злиднів, я знову мав вільну голову, я перемагав суперників; про мене пішла слава, як про чарівного, непереможного, спокусливого чоловіка. Проте, спритні люди казали про мене: „Такий дотепний юнак повинен мати жагу тільки в голові“. Вони милостиво хвалили мій розум за рахунок почуття. „Який він щасливий, що не кохає! — казали вони. — Коли б він кохав, то не був би такий веселий, такий надхнений“. Тимчасом при Федорі я був найбезглуздіше закоханий. Насамоті з нею я нічого не вмів сказати їй, а коли й говорив, то злословив кохання; я був сумно веселий, як придвірний, що криється з своєю досадою. Словом, я хотів стати потрібним для її життя, щастя, пустословности: що-дня я був біля неї, я був раб, забавка; я був завжди готовий до послуг. Отак прогаявши свій день, я вертався додому працювати вночі і спав тільки
146
