ешафоту. Мої векселі були запротестовані. Три дні згодом ось як я їх погасив. Один спекулянт прийшов до мене з пропозицією продати йому мій острів на Луарі, де була могила моєї матери. Я погодивсь. Підписуючи контракт у нотаріюса мого покупця, я почув у глибині темної контори свіжість, як у льоху. Я здригнув, упізнавши той самий вогкий холод, що огорнув мене коло могили, де лежав мій батько. А цей випадок віщував щось погане, мені здавалось, що я чую голос моєї матери й бачу її тінь. Хто зна, яка сила примушувала звучати моє ім'я в вухах серед гудіння дзвонів. Од грошей за острів залишилось, коли я заплатив усі борги, всього дві тисячі франків. Звичайно, я міг повернутись до мирного життя вченого, до своєї мансарди; після цього життьового досвіду я міг повернутися з величезними спостереженнями й певною репутацією. Та Федора не випускала своєї жертви. Ми часто натрапляли один на одного. Моє ім'я гуділо в її вухах, його повторювали її поклоники, що дивувалися з мого розуму, коней, успіхів, екіпажів. Вона залишалась холодна й байдужа до всього, навіть до цієї жахливої фрази, сказаної Растіньяком: „Він убиває себе через вас“. Я перейняв своєю помстою цілий світ, проте, я не був щасливий. Ввійшовши отак у життя до самого бруду, я все дужче почував приємність одвітного кохання, я серед своїх випадкових розгулів гонився за його привидом. На нещастя, мене зрадила найчудесніша віра, мене покарала невдячливість за добрі діла, зате за помилки мене нагородили тисячі насолод. Це похмура філософія, але правильна для гультяя. Нарешті, Федора заразила мене проказою пустославности. Досліджуючи свою душу, я побачив, що вона в гангрені, що вона тліє. Диявол залишив печать на моєму чолі. З того
184
