Перейти до вмісту

Сторінка:Бальзак. Шагреньова шкура (1929).djvu/59

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

— Хто балака про смерть?… Не жартуйте; в мене дядько!..

— Ви, без сумніву, смиренно перенесете цю втрату?

— І запитувати нічого!

— Послухайте мене, панове!.. Спосіб забити свого дядька. Тихше (слухайте, слухайте!). Майте спочатку дядю огрядного, гладкого, років семидесяти; принаймні, це найкращі дяді (сенсація). Примусьте його поїсти з якого-небудь приводу пиріг із ситою печінкою.

— Еге-ге!.. мій дядя високий, сухорлявий, скнара й тверезий!

— Ат, ці дядьки — страховища, що зловживають життям.

— Далі, — сказав чоловік з дядями, продовжуючи, — повідоміть його підчас травління про крах його банкіра.

— А якщо він встоїть?

— Підсуньте йому гарненьку дівчинку.

— А коли він… — сказав той, роблючи жест заперечення.

— Тоді це — не дядя… Дядя, по своїй суті, жартівливий.

— Голос Малібрана втратив дві ноти.

— Ні, пане!

— Так, добродію!

— Ого! І так, і ні! Чи не правда, ця історія всіх міркувань — релігійних, політичних і літературних: людина — це блазень, що танцює над прірвою.

— Послухати вас, так я дурень.

— Навпаки, це тому, що ви мене не розумієте.

— Освіта — красива нісенітниця. Пан Гейнефеттермах нараховує понад мільярд надрукованих томів, а життя людини не дозволяє прочитати з них і півтораста тисяч.

57