чого не можна обійтись, я найшов, що триста шестидесяти п'яти франків на рік мусить вистачити для моїх злиднів. Справді, ця мізерна сума вдоволяла моє життя, поки я покорявся манастирській дисципліні.
— Це неможливо, — вскрикнув Еміль.
— Я прожив так до трьох років, — відповів Рафаель якось гордо. — Порахуємо, — говорив він далі. — Три су на хліб, два су на молоко, три су ковбасні, — вони ж не давали мені вмерти з голоду і розум мій був дивовижно ясний. Я спостерігав, як ти знаєш, дивний вплив дієти на уяву. Житло коштувало мені три су в день, за ніч я спалював на три су олії, прибирав кімнату сам, носив бавовняні сорочки, щоб витрачати не більш, як два су на прасування. Палив я кам'яне вугілля, а ціна його, пересічно на рік, ніколи не буває більше двох су на день. В мене був одяг, білизна, взуття на три роки, я одягався лише для того, щоб ходити на деякі громадські курси та до книгозбірні. Ці загальні видатки становили лише вісімнадцять су, а мені залишалось ще два су на непередбачені видатки. Я не знаю випадка, щоб за цей довгий робочий період хоч раз мені довелось перейти через міст Мистецтв чи купити води; я зранку йшов брати води до водограю на майдані Сен-Мішель на розі вулиці Гре. О, я з гордощами ніс свої злидні. Людина, що передчуває прекрасну майбутність, проходить це нещасне життя, як невинний, якого ведуть на скарання, — йому зовсім не соромно. Я не передбачав хвороби. Як Акіліна, я дивився на лікарню без жаху. Я ні хвилини не сумнівався в своєму доброму здоров'ї. Крім того, бідняк повинен занедужати лише для того, щоб померти. Я обстриг собі волосся доти, поки якийсь ангел кохання або доброти… Але я не хочу забігати
97