Для пояснення слідуючої поеми треба мені доконче сказати кілька слів про кварантану на пустині між Єгиптом і Палестиною, близько містечка Ель-Аріш. Химерна се вигадка Могамеда Алі, що поміж двома своїми державами назначив думкою границю на блуднім піску і під карою меча присилував вільних бедуїнів розбивати в сім місці шатра і жити кільканадцять днів під наглядом сторожі й лікаря, а инакше з Єгипта до Сирії дістатися не можуть. Подорожуючи на верблюді мусів я піддатися тій самій долі. По вісьмох днях дороги, прибув я з Каїро на сумну піскову долину, щоб на днів дванадцять на ній оселитись. Зразу не міг я збагнути, як, занесене блудним піском, пусте місце без ніякої оселі, могло підлягати людському праву; та меч Баші мов би висів в голубім небі, над головами моїх проводарів Арабів, бо прибувши на долину кварантани, веліли вони зараз вклякнути верблюдам, а на їх чорних лицях слідне було глибоке підданнє вільних людей праву страшного чоловіка. Прибув лікар з містечка Ель-Аріш; було се перше містечко, яке я з далека побачив від хвилі виїзду з Каїро, а лікар — першим чоловіком, якого довелось мені стрінути. Пан Steble, так звався сей лікар, італійський виходець, одружений з панною Malagamba, голосною красунею Сходу, про котру Лямартен розказує з таким одушевленнєм, старався відразу зробити моє життє-бутте під голим небом як найвигіднішим; видав зі складу кілька шатер для нашої подорожної громадки, а як дізнався я пізніше, ручки його дружини грязли в білій і срібній муці, щоб мені не збувало на европейськім хлібі. Я, розтаборившись, став звикати до сумного краєвиду кругом себе. Трохи далі річка, висохла мало не до дна, перерізувала піскову долину і бігла в море, за нею сіра смуга пальмових лісів; від півночі синє море Середземне гуляло на прибережних пісках і голосним та сумовитим гамором хвиль наповнювало тихе повітрє над пустинею; а над морем, на пірамідальній могилі піску блищала білою банею мала гробниця Шеха, страшна, бо там в її льохах хоронено зачумлених; архитектура і жовтава білість надавали їй вигляд кістяка. З инших боків піскові береговини, на них шатра, а в шатрах сторожа кварантани в квітчастій східній одежі; по середині долини наче пісковий стіг, з якого муезин голосно гукав у-ранці,
