продукції змінив ся: на місци давного дрібного варстату патріярхального майстра станула фабрика промислового капіталісти, на місци-ж самого майстра — тисячі робітників, заняті в фабриці, але вже і опановані машиною, обслугуючі машину. І та машина, той деструктивний елємент старої, ремісничої господарки, стає орґанізатором господарки нової — капіталістичної.
Характеристичною прикметою капіталістичної господарки є те, що в міру того, як вона розвиваєть ся, в міру того попадає вона безустанно в що-раз-то більшу суперечність — сама з собою. Є се наслідком суперечности, яка заходить між стоваришеною, суспільною формою продукції а індивідуалістичним, капіталістичним присвоюванєм продукту.
При давнім, середновічнім, ремісницькім способі продукції, не приходило на дневний порядок питанє, кому належить ся продукт праці. Поодинокий продуцент продуковав сам, власними знарядами, і продукт його праці зіставав ся його власністю. Навіть там, де уживано праці чужої, як прим. челядників, то така праця була більше працею помічною, і челядник працював не так для зарібку, як радше в цілях науки, щоб опісля самому закласти варстат. Отже, се була праця помічна, переходова, а самі цехові постанови старали ся вже про те, щоби нинішний робітник-челядник став завтра робітником-майстром. Але з концентрацією про-
