лістична господарка. І під проводом буржуазії розвинула ся вона дійсно до нечуваних розмірів, доказала правдивих чудес.
Але подібно, як колись ті нові продуктивні сили попали в конфлікт з феодальними порядками, так само ті сили, скоро дійшли до певної степени розвитку, починають попадати в конфлікт і з буржуазийними порядками, вже не в силі вмістити ся і в таких правно-політичних рамках, в які вклала їх колись буржуазія. Продуктивні сили переросли вже ті рамки — ті рамки починають їх уже стісняти. Найяркійшим свідоцтвом сего, безнастанні торговельно-промислові крізи. В кождій крізі суспільність розпадаєть ся під тягаром єї власних продуктивних сил і продуктів і «стоїть безсильною перед тою абсурдною суперечністю, що продуценти не мають що консумовати, бо бракує консументів» (Енґельс). І от, чому і з'являєть ся знова конечність усунути і ті буржуазийні форми уживаня і користуваня продуктивними силами і заступити їх новими. Якіж вони? — На місци приватної власности на засобах продукції — суспільна власність, на місци анархії в продукції — свідома, плянова орґанізація продукції. Є то перша, основна вимога, щоби запобігти безнастанному нищеню і марнотравленю продуктивних сил і продуктів, що в крізах доходить своєї кульмінінацийної точки, не менше, перша вимога для дальшого непереривного а все зростаючого розвитку продуктивних сил, а тим са-
