ризм і створила тай й тепер ще творить нові політичні орґанізми — національні держави. Але ті держави, хоч з разу були сильним товчком в економічнім і культурнім розвитку европейської суспільности, то на певнім степени розвитку продуктивних сил, стають уже запорою в єї дальшім культурнім розвитку. Капіталістична продукція пре остаточно з що-раз більшою силою вже до иншої єдности, не національної, котру колись сама покликала до житя, а єдности висшого ряду — інтернаціональної, міжнародної.
При незвичайнім розвитку нинішних продуктивних сил консумція внутрішного ринку є вже надто слаба і внутрішний ринок уже не вистарчає. Держави мусять оглядати ся за що-раз-то новими ринками — заграничними. Супроти сеї конечности внутрішний ринок починає тратити свою дотеперішну вагу. Але здобуванє нових ринків не відбуваєть ся в так скорім темпі, як іде розвиток продуктивних сил. Що більше, користуванє ними можливе лише до певного часу. Колись цілий Схід був для Заходу великим ринком. Та був ним не довго. Схід уцивілізував ся під впливом Заходу на образ і подобіє Заходу і завів у себе свій власний великий промисл, який в міру розвитку, сам почав шукати за новими ринками і сам почав конкуру-
домагати ся будуть не відірваня Польщі від Росії, а противно — задержаня Польщі при Росії, — задержаня взагалі нинішної політичної одноцілости Росії.
