Так отже до хронічного інтернаціонального надміру продукції долучаєть ся ще що-раз більша і більша взаїмна економічна залежність нинішних держав. І ті оба чинники домагають ся що-раз острійше інтернаціональної, міжнародної орґанізації і реґуляції продукції, на місце нинішної анархії продукції і нинішних національних держав.
Але при тій що-раз-то зростаючій залежности а в кінци економічній єдности всеї людської суспільности мусить остаточно витворити ся також і нова, висша єдність роду людського — інтернаціональна, котра запанує над нинішною єдністю національною.
Се все не є жадною утопією. Вже нині бачимо симптоми, що вказують на ту будучу висшу орґанізацію людської суспільности. Держави починають що-раз більше лучити ся з собою, на разі в формі торговельних трактатів, в що-раз більші економічні одиниці, що стало ся такою житєвою конечністю, що нарушенє тих звязків загрожує безнастанно міжнародною війною… З другого боку, інституції економічні приватні, до-тепер національні, починають лучити ся в інституції інтернаціональні, — національні дотепер картелі, зливають ся в інтернаціональні картелі. — Рівнобіжно з тим інтернаціональним полагоджуванєм справ економічних відбуваєть також і інтернаціональне полагоджуванє справ,
