се лише останні зусилля централізму (через те може нераз досить ярко і остро маніфестують ся — се однак не повинно затемнювати дійсний стан річи), та що незадовго прийдеть ся йому силою самого внутрішного розвитку Австрії остаточно таки лопнути. Се бачать навіть і самі Німці і їх прихвостень шляхта, тож і їх головне завданє — визискати поки час все, що дасть ся лишень визискати.
Ваша увага, що «ґерманізація в Австрії проводила ся дужче при абсолютизмі, ніж при конституції буржуазній» — цілком слушна, і я в своїй праці нічо противного тому не сказав. Але признаю, перечитавши тепер відповідний уступ в манускрипті, бачу, що сказане там мною є досить неясне. Хоч кажу, що «національна боротьба, в сім ширшім значіню, т. є оперта вже явно на інтересах економічних, з відповідаючими їм політичними змаганями, припадає доперва на конституцийний період історії Австрії», коли перед тим «зразу виявляла ся вона лише в формі вузко-національній — язиковій, в т. зв. боротьбі проти ґерманізму», — то признаю, що дотичний уступ зле уложений і може справді насунути Вашу увагу. З того, що я там написав, може виходити, що «гнет національний народностий славянських в школах, урядах і в товариськім житю…», розпочав ся доперва з добою конституцийною, — а се є неправда. Я й справлю се місце.
Закидуєте мені, що мішаю абсолютизм з фео-
