причинити ся також спомини давнини, котрі могли впхнути до него ширші маси, прим, хлопів, — буржуазія все знає добре використати такі річи. Між иншим прим, висуває колишню автономію, — хоча вона з новою не має нічого спільного, хиба що-до зверхної форми, та й та також досить уже змінена, — самий однак зміст, цілком уже инший — инща кляса стає основою держави, инші інтереси руководять політикою, инші ідеали присвічують суспільности, коротко, суть то автономії двох ріжних епох: новочасної і феодальної, отже і ріжні щодо свого змісту, характеру а дуже часто і щодо територіяльної розтяглости. Звичайно не розтягають ся вони на цілі нації, як тепер (говорю се загально), а радше суть подроблені на кілька політичних одиниць, відповідно давному феодальному економічному партикуляризмови. До тих-то давних автономій стараєть ся нині буржуазія навязати свою боротьбу за політичну самостійність, — є се не злий спосіб; алеж та нова автономія а стара, то не одно і то саме, ту виступають уясе инші люди, инші інтереси і инші завданя як давнійше. — Се все що я ту говорю, не відносить ся спеціяльно до одних лише народностий балканських, але і до угорської, чеської, польської і т. д., в загалі до всіх європейських націй, — і є се загальна риса. Можуть бути подекуди певні вихиленя, збоченя, не всюди вони мусять іти такою простою дорогою, всеж однак напрям, тенденція суспільно-політичного розвитку, та са-
