понять. Отже з огляду на те, як і через те, що прийшло ся писати мені в моїй праці про українську соціяльну демократію, я уважав за конечне написати дещо українській суспільности про соціяльну демократію, єї постуляти, та в загальнім нарисі, про єї основні теоретичні засади.
Щодо того, що та соціяльно-демократична теорія по сути річи спірна, — то про се хочби і рад, не можу вже ту розписувати ся — раз, що се заняло би вже надто много місця, а по друге, що і не знаю звідки починати би. Я мусів би перше знати, що на Вашу думку є в ній спірне. Та, в кінци, нехай буде, що та ціла теорія спірна. Але, чи-ж се значить, що вона вже фалшива? Думаю, що ні. Остаточно може показати ся, що вона таки слушна. Колиж так, то повна рація писати про неї, тим більше, що вона стала основою такого сильного політичного руху, що стрясає собою цілу «цівілізовану» суспільність і змушує єї при кождій суспільно-політичній справі оглядати ся на него, і хоч не радо, стосу вати ся до його жадань, і брати ся за реформу нинішних суспільно-економічних відносин. Се є безперечне, і се одно вистачить, щоби писати про той рух, про його теоретичні засади, і се одно вказує, що ту мусить бути много правди, і що більше має за собою правди, як всі инші, банкротуючі на річ соціяльної демократії, соціялістичні гуртки.
Дивуєте ся, що я «не вбачаю, що Комуністич-
