«Політична самостійність України — це conditio sine qua non її економічного й культурного розвитку, умова взагалі — можливости її існування» — ось теза, що її боронить брошура Ю. Бачинського. І отця сама теза й робить цю брошуру для нас такою близькою й цікавою ще й тепер, не вважаючи на те, що від часу, як вона появила ся, минуло сливе 30 літ.
30 літ — поважний шмат часу не тільки в життю одиниці, а й цілого народу. А для нас, Українців, останні 30 літ мають особливо велику вагу. Аджеж саме протягом їх зросло й виступило на арену життя модерне українство і в Галичині й на Великій Україні.
Замість туманного народовства в одній й подібного до нього українофільства в другій з щораз більшою силою проявляєть ся активний політичний рух, що не засклеплюєть ся вже в своїх льокальних межах, а навпаки, хоче їх розсунути, вийти поза них, ставлячи своєю метою державну самостійність цілої української території.
Ідея «всеукраїнства» — це продукт саме згаданого часу, твір нової української інтеліґенції,
