знести ся по-над инші кляси і опанувати цілим парляментом — цілою державою. І коли в абсолютистичній державі, де все залежить від волі найвисшої державної особи (короля, цісаря чи князя), лише та кляса може користати і числити на державну силу і підмогу, котра має найлекший приступ і вплив на ту особу, як — шляхта і духовенство (від котрих впрочім навідворот, і сама та найвисша особа є знова залежна), отже і ті кляси суть через те de facto пануючими в державі, — то в державі конституцийній, де значінє і сила певної кляси залежить уже від єї сили і впливу в парляменті, пануючою клясою є вже — буржуазія. Буржуазія стає паном держави, політики державної, управи державної; правительство — єї слугою.
Чи удала ся революція 1848 р.? — Лише в части. Австрийська буржуазія була ще тоді за слаба — революцію приборкано. Але цілком єї не здушено. Головні вимоги екзистенції буржуазії — реформа давного річевого права в дусі нових буржуазийних потреб, знесенє панщини а через те і свобода праці, добули вже тоді для себе правну санкцію. В чім однак упала буржуазія, то в змаганях о політичні права і політичне панованє в державі… Через те і ціла дальша австрийська історія, від 1848 до 1867 р., той цілий перший період історії переволюцийної Австрії, то лише дальший тяг сеї, вправді вже тихої і не так яркої революції, дальша безупинна боротьба австрийської буржуазії за політичні
