Ой у степу край дороги
Пасла Катря коні й воли;
Що, пасучи, погубила,
Шукаючи, заблудила.
За що мене, мати, гудиш,
За якії вчинки?
Чи я ж тобі не напряла
За рік три починки?
Один пряла до Різдва,
Другий до Миколи,
А як третій почала, —
Стане до Покрови.
Не сама ж я пряла,
Були й помішнички, —
То за сало, то за хліб,
То за палянички.
Сухе літо було, коноплі не було,
На сорочку не напряла, — бо з чого не було.
Мокре літо було, конопленьки були,
На сорочку не напряла — веретен не було.
Веретена були, — поломилися,
На сорочку не напряла, — не хотілося.
Вигнала бичка
За воротечка:
— „Пасись, пасись, бичку,
Поки спряду мичку!“
Бичок не пасеться,
Мичка не прядеться.
Купи мені, моя мамо,
За три копи голку,
За чотирі золотії
Червоного шовку,
За третього рубльовика
Мальовані пяльця,
Я вишию, вигаптую
Собі на рукавця.
