Перейти до вмісту

Сторінка:Баю-баю (1918).djvu/123

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана
Я дівчина невеличка.

Я дівчина невеличка,
На головці в мене стрічка,
Вмію шити й вишивати
Ще й читати і писати.


Чо6оти.

Чоботи, чоботи
Ви мої!
Наробили клопоту
Ви мені.
На річку йшли чоботи,
Рипучи,
А з річки йшли чоботи
Хлипучи.
Я ж думала — чоботи
Юхтові,
А се бачу — чоботи
Шкапові.


Кривенька уточка.

Був собі дід та баба, та не було у їх дітей. От вони собі сумують; а далі дід і каже бабі:

— Ходім, бабо, в ліс по грибки!

От пішли; бере баба грибки, коли дивиться, у кущику гніздечко, а в гніздечку уточка сидить. От вона дідові:

— Дивись, діду, яка гарна уточка!

А дід каже:

— Візьмемо її додому, нехай вона у нас живе.

Стали її брати, коли дивляться, аж у неї ніжка переломлена. Вони взяли її тихенько, принесли додому, зробили їй гніздечко, обложили його пірячком і посадили туди уточку, а самі знов пішли по грибки.