Перейти до вмісту

Сторінка:Баю-баю (1918).djvu/74

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана
Червона курочка.

Ходила червона курочка по дворі і водила за собою своїх курчаток. Знайшла вона пшеничне зернятко.

— Хто посадить зернятко? — спптала вона.

— Не я! — сказала гуска.

— Не я! — сказала качечка.

— То я його посадю, — відповіла курочка, і посадила.

Як пшениця поспіла, вона — спитала:

— Хто повезе зернятко до млина?

— Не я! — сказала гуска.

— Не я! — сказала качечка.

— То я повезу, — сказала курочка і повезла.

Привезла курочка з млина борошно та й питає:

— Хто спече хліб з сього борошна?

— Не я! — сказала гуска.

— Не я! — сказала качечка.

— То я спечу! — сказала курочка і спекла хліб.

Як хліб був готовий, то знов спитала курочка:

— А хто буде сей хліб їсти?

— Я! — сказала гуска.

— І я! — сказала качечка.

Але курочка їм відповіла:

— Ні, бо я вам, ледачим, не дам. Я сама ззім.

І покликала своїх діток помагати.

Гуси.

Гуси як ідуть у шкоду, то розмовляють:

— По два на колосок! По два на колосок!

А тільки вберуться в шкоду, так і закричать усі:

— Всяк собі! Всяк собі!

Налетіли гуси.

Налетіли гуси до броду,
Сколотили мені воду;
Налетіли з гусенята,
Сколотили ноженятами.
А я собі постояла,
Покіль вода устояла.