Фонтлєрой, тримаючи на раменах мовби стрільбу дві легкі й міцні кулі, зроблені порядно.
„Дідуньо казав вам кланятися“ — сказав до жінки, що вибігла привитати його — „й присилає для вашого сина отсі дві кулі. Дуже нам буде приємно, і мені, й дідуневи, коли вони бідному хлопцеви принесуть яку полекшу“.
А вернувши до повозу, в котрім чекав на нього ґраф, сказав щиро:
„Я сказав сій жінці, що дідуньо велів кланятися їй, бо дідуньо мусів про те забути, правда?“
Достойний ґраф розсміявся знову, а Седрик узяв се яко потвердженнє свого здогаду. В кілька день по сій прогульці малий льорд написав довгий лист до свого старого приятеля, пана Гобза. Заніс бруліон ґрафови з просьбою, щоби прочитав і поправив похибки.
„Не вмію ще поправно писати“ — говорив — „а не хочу посилати листу з похибками. Дідуньо буде ласкавий поправити, я відтак перепишу на чисто і буду спокійний“.
Ґраф найшов дійсно кілька похибок правописних і кілька ґраматичних висловів; поправлений лист звучав:
