Але коли вимоги ставали надто великими — князі й попи оголошували боротьбу «проти нечестивих басурманів, за віру православну». Все лихо, всі біди народні поясняються ворожою навалою, знущанням нечестивих над святою церквою та божим гнівом на тих, що ту церкву не боронять. І люде, що їм допекла до живих печінок данина та грабунок — ішли битися з «нечестивими» по заклику своїх князів, бояр та попів, здобувати для тих владу над собою.
Після татар, по перерві, Україну було підбито під владу польської шляхти, поміщиків — магнатів.
._%E2%84%964.jpg)
Ті мали «свою» віру, теж, «православну» — католицьку. Була та віра до послуг польського поміщицтва, що визнавало намісником бога на землі — римського папу, а себе улюбленцями й угодними богові його слугами. Найбагатші з магнатів були одночасно й єпископами, служителями бога, з'єднуючи в
