Блок здобув собі глибокою особистою лірикою, в якій висказуючи свої власні переживання, став виразником також того всього, чим жила вся сучасна йому Росія та чим житимуть довго ще цілі покоління.
Сюди належать збірки його лірик: „Вірші про Прекрасну Жінку“, „Несподівана Радість“, „Земля в снігу“, „Нічні години“, циклі поезій „Снігова Маска“ та „Відплата“ (Возмездие) і ряд драматичних пес, в дійсности драматизованих лірик: „Балаганчик“, „Король на майдані“, „Незнайома“, „Пісня судьби“.
Окреме місце займають два твори Блока, написані в часі Великої Пролєтарської Революції, в січні 1918 р. Це балляда „Дванацять“, та поема „Скифи“.
Ці дві поеми являються свого роду завершенням всієї творчости Блока. В них він дає відповідь на цілий ряд питань, які ставляло йому російське життя дореволюційної доби. Без вагання, з повною свідомістю, а одночасно з захопленням, з радістю, всією своєю душею Блок приняв революцію і віддав їй себе цілого.
