Ця сторінка вичитана
III.
Золоторунно виткали блакит.
І жмурять вії променистоокі.
„Добраніч вам, добраніч, одинокі
Товаришки моїх хлопячих літ!“
Шуршать за мною тихі босі кроки
Ніжок рожевих, як вишневий цвіт
„Ах, цить, не зрадьте нас, золотоокі.
Прижмурте очі, не дивіться, спіть!“
В садку щебече соловейко-спатко...
Блудні мавки крадуться через пліт,
Смішки прядуть і заглядають в хатку…
Моя рука голубить мяхко, ніжно
Твоїх грудей голубку білосніжну —
…І з уст Твоїх я пю солодкий мід.
