Сторінка:Богдан-Ігор Антонич. Книга Лева (1936).djvu/54

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цю сторінку схвалено


СЛОВО ДО РОЗСТРІЛЯНИХ


Це правда:
 кров з каміння може змити дощ,
червона місяця хустина може стерти,
але наймення ваші
 багряніш від рож
горять у памяті на плитах незатертих.

Змагались ви уперто й мріяли й жили,
кохалися в суворості, як ми у гулях
і ваші очі
 сяли вічністю,
 коли
у серці, мов зоря, застрягла біла куля.


Грудень 1934.

53