Сторінка:Богдан Ігор Антонич. Три перстені (1934).djvu/17

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана


Пізнались ми. Весна дзичала,
немов стріла, що небо тне.
Кохала і з кохання в'яла
дівчина сп'янена вогнем.

Листар носив листи зелені,
листи шуміли. Ех, весна!
Плету пісні на веретені
про молодість, що промина.



16