Сторінка:Богдан Ігор Антонич. Три перстені (1934).djvu/52

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено



ІІ

Вростем y землю, наче сосни
(лопоче лісу коругов).
Наллється в наші жили млосний
рослинний сік — зелена кров.

Корінням вгрузнуть ноги в глину,
долоні листям обростуть.
А бджоли до очей прилинуть
і мед, мов з квітів, питимуть.

Уже не кров — важка олія
в затвердлих ядрах набряка.
Немов малина, спіє мрія
солодка, пристрасна й п'янка.

Кущем черленим край дороги
ростеш у шумі тишини.
Лиш олень —
 самець струнконогий
полохливої шука сарни.

51