Сторінка:Богдан Остап'юк. Давній Тернопіль (1984).djvu/19

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цю сторінку схвалено


зібралася на двірці вся інтеліґенція руська в такій громаді, якої давно ми не бачили. Не хибло тут і громадок селян, міщан і молоді, щоб попрощати довголітнього голову ”Просвіти” І ”Руської Бурси”. Міщани-тернопільці також прибули попрощати Барвінського так чисельно, що місця в досить просторій кімнаті не стало. В імені їх промовив краснорічиво до бувшого предсідника ”Міщанської Читальні” і радного міста Пантелеймон Бекесевич, висказавши чувства, які мають міщани для рідні Барвінського, і як міщанство гордиться, що син Поділля Русь любить і для неї жиє”.

Опріч адміністративної влади в місті (маґістрат, староство), була в Тернополі ще й громадська самоуправа, до якої кожна національність вибирала собі війтів або, як їх називали, мужів довір’я чи опікунів. Їхнім обов’язком було опікуватися вдовами, сиротами та зубожілими міщанами. Останнім таким війтом на терені міста Тернополя був Пантелеймон Бекесевич. Він помер під час війни в 1917 р. Другим війтом був Лука Чубатий, батько о. Володимира Чубатого (загинув на Сибірі), дідо Ярослава Стецька, голови АБН. Він опікувався предмістями Тернополя, як Гаї Великі, Гаї Шляхтинецькі, Пасіки, Гаї Чумакові, Ходорівка та інші.

Громадська діяльність оживилася тоді, коли міщани заснували в Тернополі свою станову організацію “Міщанське Братство“ і вибудували свій власний, як на той час великий двоповерховий, гарний дім з просторою театральною залею. Дім ”Міщанського Братства” почато будувати 1903 р., а закінчено 1904 р. Збудовано його на тому місці, де давніше були касарні австрійських драгунів при вул. кн. К. Острозького число 9, напроти парафіяльного уряду і резиденції пароха. З цього часу дім ”Міщанського Братства”, а зокрема його театральна заля стали осідком усіх культурних і народніх починань для українського населення міста і довколішніх сіл. При ”Міщанському Братстві” постав театральний гурток. Першою виставою цього гуртка був ”Вихованець” Янчука. Виконавцями роль були: Степан Кучерський, грав ролю дяка-вчителя, Павло Чубатий, Караїсь, Лошнів, Антося Чубата і інші. Ця остання так гарно грала свою ролю, що в ній залюбився суддя Яскуляк і з нею опісля одружився. Згодом почало відбувати свої гімнастичні вправи у залі ”Міщанського Братства” Т-во ”Сокіл”, членами якого були в більшості міщани і міщанки. Кожного року відбувалися у тій залі Шевченківські концерти, вистава