Театральний хор співав на Богослужениях у Середній церкві (Різдва Христового) з нагоди відкриття української гімназії та народної школи. У тому часі постав в Тернополі ’’Український Військовий Клюб ім. гетьмана Полуботка”, який повернув театрові залю ’’Міщанського Братства”. Знесено театральну цензуру, і це уможливило театрові ще більше часу присвятити громадському життю. Члени театру допомагали влаштовувати Шевченківські концерти в Збаражі, Грималові і Підволочиськах. Полуботківський клюб доставляв авта для транспорту акторів. Театр влаштував вистави на користь ’’Українського Педагогічного Т-ва” і також на допомогу Національному Фондові для Центральної Ради в Києві. Праця театру відбувалась не раз під гуркіт російських гармат на фронті, який був віддалений від Тернополя лише 15 км... а обсерваційні рефлектори освічували дорогу додому.
Настав 1917 рік. В Росії заносилось на революцію, повіяло новим духом свободи. В Києві постала 7 березня Українська Центральна Рада під проводом проф. Михайла Грушевського. В запіллі і на фронті пролунав новий клич ’’Долой войну, мир без анексій і контрибуцій”. Дисципліна на фронтах занепала, деякі військові частини не хотіли далі воювати і влаштовували мітінґи, маніфестації за припинення війни та поворот додому. Хвиля демонстрацій не минула й Тернополя. Одного разу повертаючись зі школи, я побачив, таки біля ’’Міщанського Братства”, одного ’’городового” (міського поліцая), якому солдати зірвали шапку з голови, відібрали ’’оружіє”, добре почастували кулаками і казали йому йти на фронт ’’захищати родіну”. Таких випадків було більше, і ніхто з ’’городових” не мав відваги показатися на вулиці... 10 травня 1917 р. влаштував театр перший раз після останнього в 1914 р., разом з місцевими організаціями концерт в честь Т. Шевченка. Володимир Калин деклямував вірш Шевченка ”Осії глава 14-та”. З ініціятиви театру влаштовано в Тернополі 27 червня 1917 р. величавий концерт в перші роковини смерти Івана Франка. До організаційного комітету від театру входили: М. Бенцаль, Іван Рубчак, Володимир Калин і Теофіль Демчук. Від громадян міста до комітету входили: проф. Ілярій Брикович, о. Григорій Скасків і д-р Степан Брикович. Редактор Іван Дурбак написав цінну статтю про цей концерт у "Свободі” в 1966 р., тому я наведу деякі уривки з неї.
